Сторінки біографії УФГ

Українська фінансова група взяла участь у багатьох проектах, які забезпечували важливі потреби нашої молодої держави. Як приклад, наводимо розповідь про одне з таких починань, що стало колоритною візитівкою столиці України, акумулювавши в собі і досягнення багатьох галузей вітчизняної економіки, і кращий світовий досвід. Нині з цією новинкою знайомиляться всі, хто прибуває в Київ повітряним шляхом із різних континентів планети. До того ж тут зафіксовано важливий історичний момент - йдеться про перший діловий проект в Україні, кредитований Європейським банком реконструкції і розвитку.
Пропоноване Вашій увазі інтерв’ю було дане прес-службі Української фінансової групи напередодні 10-ої річниці Незалежності України, одначе, на наш погляд, цей погляд і досі зберігає свою інформаційну значущість.

ПОВІТРЯНИЙ МІСТ У ТРЕТЄ ТИСЯЧОЛІТТЯ

Перед річницею незалежності України в Києві сталася подія, яка додала ще одну європейську рисочку до образу нашої столиці і вивела престижну сферу економіки на солідні технологічні рівні ХХІ століття - у міжнародному аеропорту «Бориспіль» у рамках його комплексної реконструкції введено в дію суперсучасну злітно-посадкову смугу. Причому успіху тут досягнуто з залученням кращого міжнародного досвіду і ресурсів, респектабельних західних інвестицій, і водночас - на базі ефективних ринкових підходів до організації справи, використання кращих професійних надбань співвітчизників.

Ми попросили прокоментувати згаданий проект генерального директора Державного міжнародного аеропорту «БОРИСПІЛЬ» М.П.ШМАТКА.

-Миколо Павловичу, після введення в дію реконструйованої злітно-посадкової смуги №1 неодноразово говорилося про цю новобудову як про своєрідний дарунок до 10-річного ювілею нашої держави. Одначе при згадці про ювілейні аспекти пам’ять мимоволі повертається до дещо раніших подій. Та й нова ЗМС - не початок, а продовження вже вельми тривалої роботи по реконструкції аеропорту. Причому розпочалася вона з кредиту Європейського банку реконструкції і розвитку, який був до того ж найпершим, виділеним нашій країні. Отож, дозвольте поцікавитися: як згадується той «стартовий» період уже з висоти нинішнього часу?..


- Значною мірою початок реконструкції став переломним періодом і для мене особисто, і для нашого колективу. Це був відповідальний пролог до роботи, яка мала на ділі продемонструвати, що українським фахівцям до снаги реалізувати проекти високого міжнародного рівня, при цьому знаходячи цілковите порозуміння з солідними іноземними партнерами, налагоджуючи плідну співпрацю з вітчизняними й зарубіжними фахівцями у різних сферах діяльності, долаючи труднощі й перешкоди на цьому шляху.

Аеропорт називають доволі часто «повітряною гаванню». А ось один із Ваших колег-журналістів назвав реконструкцію «Борисполя» інакше - мостом. Точніше - «мостом у ХХІ століття». І на мій погляд, - досить влучно. Причому не лише тому, що цей проект поєднав у собі роботи, які розпочиналися у віці минулому, а завершилися в нинішньому. Значно суттєвіше те, що тут вдалося успішно здолати безліч проблем і труднощів, типових для нинішнього часу, які не відпускали в майбутнє. Адже реконструкція «Борисполя» впевнено вивела вітчизняну цивільну авіацію вже по-справжньому на рівень досягнень третього тисячоліття. Якщо вдаватися до образу, запропонованого Вашим колегою, то йдеться про міст, який вивів нас із однієї технологічної епохи в іншу. А це означає, що і Україна, і її столиця отримали сучасні можливості для того, аби, дійсно, на рівні ХХІ століття реалізувати стратегічні переваги свого геополітичного розташування в самому центрі Європейського континенту, на динамічному "перехресті" між Сходом і Заходом.

Хоча, зізнаюся, в ході цих робіт не раз видавалося: минуле таки не відпустить нас у майбутнє...

Ось і з Європейським банком реконструкції і розвитку не все було так легко, як може видатися на перший погляд. Той, хто коли-небудь мав справу з цією установою, назавжди запам’ятає виняткову вимогливість її фахівців. Я вперше звернувся сюди ще тоді, коли тільки-но приступив до керівництва Бориспільським авіазагоном. І отримав відмову. Причому ні тоді, ні пізніше я не ображався на тих, хто прийняв таке рішення - відмова була цілком логічною і лише підтвердила високий професіоналізм працівників авторитетної міжнародної структури. Адже тогочасні авіазагони не були і не могли бути надійними, стабільними партнерами. Ось і наш уже через кілька місяців розділився на три самостійні юридичні особи, реорганізувавшись у нинішній міжнародний аеропорт «Бориспіль», підприємство «Київцентраеро» та авіакомпанію «Авіалінії України». І лише тоді з нашим аеропортом, як зі структурою, котра мала вже й конкретну власність, і реальні бізнес-плани, можна було мати справу. ЄБРР, не мешкаючи, у тому ж таки 1993 році, виділив нам кредит у обсязі $ 5,1 млн.

Ці кошти ми спрямували, насамперед, на реконструкцію аеровокзального комплексу. Через 14 місяців її було успішно завершено. У результаті виконаних робіт корисна площа аеровокзалу, унікального за своїм архітектурно-технологічним вирішенням, збільшилася втричі, давши можливість обслуговувати 600 пасажирів за годину або ж 2,5-3 мільйона - за рік. Паралельно цьому було добудовано термінал «А» для обслуговування пасажирів повітряних суден, які виконують рейси в Україні та СНД. Ми встановили у себе не лише сучасне устаткування для обслуговування повітряних суден, а й сучасні системи для реєстрації та інформування пасажирів, обробки багажу, вантажів, управління виробничою діяльністю тощо.

-Миколо Павловичу, а можна поцікавитися все ж особистим? Ще в союзній цивільній авіації Ви були відомі своїми ідеями реорганізації галузі у відповідності з міжнародними стандартами, а, очоливши аеропорт «Бориспіль», взялися вже за конкретне втілення своїх задумів. Цікаво: зважилися Ви на це оновлення під впливом внутрішніх мотивів чи все ж під тиском якихось зовнішніх обставин?

- Передусім, я не хотів би, щоб у когось склалося враження, ніби я діяв за логікою приказки: «І один у полі воїн». Хоча, як керівникові, мені й доводилося таки частенько на себе брати ініціативу чи приймати удари опонентів. На моє глибоке переконання, саме тому, що персонал аеропорту «Бориспіль» став дружним, вольовим, цілеспрямованим колективом однодумців, якраз і вдалося сягнути успіху. Без цього, гадаю, нинішніх результатів нам би ще довго не бачити. І я хотів би ще раз подякувати всім, хто вірив у мене, хто підтримував, розділяв зі мною гіркоту багатьох тривог і труднощів останніх років, хто разом з усім колективом прийшов до здіснення запланованих рубежів.

Звідси й ставлення до мотивів, про які Ви запитуєте... У 1993-му, коли я приступив до керівництва аеропортом, невідповідність цієї структури вимогам часу бачив кожен працівник галузі. Скажімо, злітно-посадкова смуга тут була розрахована максимум на 47-тонні лайнери, а сідали на неї навіть більш, аніж удвічі важчі. У місцях таких приземлень бетонне покриття деформувалося ніби під ударами кувалд, а шасі літаків при такому контакті з землею піддавалися не менш серйозним випробуванням. Отож за кожного приземлення важких авіалайнерів нависала загроза аварій, що для пасажирського транспорту нерозривно ув’язується з можливостями людських трагедій. І з цим миритися я не міг.

До того ж незалежність України, яка з кожним роком набирала конкретного наповнення, змушувала розглядати наші проблеми вже під іншим кутом зору - престижу країни. Київ став столицею європейської держави, а наш аеропорт - її головною повітряною гаванню. Уявіть, скажімо, що було б, якби катастрофа літака при посадці на застарілій злітно-посадковій смузі сталася в ході офіційного візиту глави іноземної держави чи робочої поїздки керівника відомої міжнародної компанії? Або інше - хіба не принизливо для держави, коли інтер’єр, сервіс аеровокзалу головного столичного аеропорту, куди прибувають поважні делегації з усього світу, м’яко кажучи, не відповідають бодай пристойному середньому рівню?

Не знаю, як хто, а я кожен такий іронічний погляд сприймав як удар у саму душу, як приниження і власної гідності, і престижу країни. І вирішив - годі! Спасибі колегам: і в колективі нашого аеропорту, і в тодішньому міністерстві транспорту, і в уряді підтримали моє рішення про початок модернізації "Борисполя". Взялися за справу разом, всерйоз. Хоча, якщо чесно, то в успіх нашого починання тоді чимало фахівців усе ж не вірили.

-Зате сьогодні «Бориспіль» в один голос називають однією з найсучасніших повітряних гаваней не лише СНД, а й Європи. Ви зібрали яскравий урожай нагород і в Україні, і в зоні Співдружності (один із таких конкурсів, до речі, так і називався - «Кращий аеропорт країн СНД»); на черзі, вочевидь, інші авторитетні міжнародні оглядини. Та пам’ятаються й бурхливі перипетії довкола реконструкції «Борисполя», що виплескувалися в пресу, «підіймали температуру» в парламенті, в уряді... Чи не вважаєте нині якісь із тих претензій суттєвими?

-На щастя, на всі ті питання є вже найпереконливіша відповідь - реальний європейський рівень сучасного аеропорту «Бориспіль», високі результати його діяльності. Справжній патріотизм - це патріотизм конкретних справ, конкретної турботи про свою країну і про своїх співвітчизників. Саме цю логіку й було покладено в основу поетапного перетворення аеропорту «Бориспіль» у одну з кращих повітряних гаваней континенту. Частину спланованого вже вдалося реалізувати, над іншою - працюємо. Зокрема, після згаданого щойно освоєння кредиту ЄБРР ми ввели в дію термінал «С» для обслуговування VIP-пасажирів, залу для обслуговування пасажирів бізнес-класу, реконструювали відповідно вимогам "тризіркового" класу готель тощо.

Та особливої оцінки заслуговує, звісно ж, реконструкція злітно-посадкової смуги №1. Із її введенням ми, врешті, отримали буквально вистраждану всіма працівниками «Борисполя» можливість приймати в себе будь-які авіалайнери будь-яких авіакомпаній світу, забезпечувати їм посадку будь-якої пори року, практично, за будь-яких погодних умов і за будь-якої видимості, зі свого боку забезпечуючи умови для точного, чіткого дотримання графіку перельоту. Різко збільшилася й пропускна здатність аеропорту. При цьому неспівмірно зріс рівень безпеки для пілотів і пасажирів, які приземлюються в «Борисполі». Підвищилася надійність посадки всіх типів літаків за складних метеорологічних умов. Якщо характеризувати все щойно перелічене в звичних для авіаторів термінах, то можна сказати: ЗПС стала відповідати вимогам ІСАО категорії ІІІ А.

-Чи не можна бодай коротко охарактеризувати злітно-посадкову смугу, яка забезпечила такі зміни?

- Будь ласка. В результаті реконструкції довжина злітно-посадкової смуги №1 зросла з 2500 метрів до 4000, ширина сягнула 60. Нинішня поверхня ЗПС - це близько 400 тисяч квадратних метрів аеродромних покриттів, а товща бетонної «подушки», цієї складної в інженерному відношенні багатошарової структури з різноманітних матеріалів і устаткування, перевищила 90 сантиметрів. Для того, щоб збагнути масштаби робіт, які знадобилися для спорудження цієї конструкції, достатньо згадати, що тут перероблено понад 4 мільйони кубометрів мінерального і рослинного грунтів, у «пікові» моменти будівництва сюди вкладалося близько 200 залізничних вагонів щебню... У ході реконструкції ЗПС прокладено 66 кілометрів високовольтних і низьковольтних кабельних мереж живлення, 200 кілометрів кабельних мереж живлення вогнів, 42 кілометри кабельних ліній зв’язку системи управління.

Окремо хотілося б підкреслити, що на новій злітно-посадковій смузі встановлено найсучасніше обладнання, яке відповідає категорії III A ICAO. Зокрема - світлосигнальне, що управляється через комп’ютерну систему з робочих місць диспетчерів; радіонавігаційне, що з великою точністю визначає дальність і місцеперебування авіалайнерів і забезпечує їхню посадку за будь-якої погоди; метеорологічна система, що забезпечує автоматичний збір винятково точної інформації про найменші переміни у напрямах та швидкості вітру, щодо видимості, температури, вологості, атмосферного тиску, опадів тощо; система попередження можливості утворення ожеледі на смузі; система моніторингу шумів та інші.

Все згадане обладнання - найсучасніше, часом - унікальне, виробництва провідних західних компаній, відображає самий передовий рівень розвитку світової авіаційної технології. Ми прагнули забезпечити в себе найвищі параметри якості - і досягли поставленої мети. При цьому кожен цент кредитів використано з максимальною ефективністю.

-Коли в пресі з’явилися повідомлення про параметри споруджуваної в «Борисполі» злітно-посадкової смуги, фахівці звернули увагу на те, що тут явно проглядали космічні аспекти - адже на таку смугу вже міг приземлитися, скажімо, аерокосмічний комплекс: повітряний лайнер «Мрія» з «пасажиром», закріпленим на його фюзеляжі - космічним «човником» «БУРАН». Принаймні, фотографії цієї ефектної «парочки», зроблені в ході випробувальних польотів у київському небі, обійшли багато світових видань із захопленими коментарями...

-Ми можемо пишатися аерокосмічними перспективами, які відкрилися після реконструкції нашого аеропорту. Адже нині «Бориспіль», дійсно, має всі можливості для того, щоб забезпечувати тут посадку (і не лише у згаданий Вами спосіб) космічним кораблям багаторазового використання, що побували на довколоземній орбіті чи в віддаленіших просторах Всесвіту. Зазначу - йдеться не лише про вітчизняні космічні «човники».

-Знаєте, у Вашому успіхові порадувало й те, що хоча аеропорт «Бориспіль» і державна структура, він зумів вирішити свої проблеми все ж, насамперед, ефективними ринковими методами. При цьому налагодив конструктивну співпрацю зі справжніми грандами міжнародного бізнесу. Адже серед Ваших партнерів і клієнтів - Європейський банк реконструкції і розвитку, концерн «Даймлер Бенц», «Коммерцбанк», «Дойче банк», інші відомі компанії і банки...

- Вибір засобів вирішення проблеми, власне, як і партнерів, диктується безпосереднью практикою, середовищем, у якому доводиться працювати. Отож, природньо, з початком ринкових реформ у нашій країні, з самостійним виходом нашого аеропорту на міжнародні ринки необхідно було ефективно освоювати нові методи господарювання. І ми вчилися цьому раніше, вчимося й нині. Судячи з результатів діяльності - життєвий екзамен складаємо поки що непогано.

Користуючись нагодою, хотів би подякувати за співпрацю нашим партнерам, насамперед, таким як Європейський банк реконструкції і розвитку, Daimler-Benz Aerospace (DASA) (нині ця компанія, щоправда, трансформувалася вже у іншу структуру - Deutschland GmbH, що входить у потужний європейський космічний консорціум EADS), Walter Bau AG, Airport Consulting Vienna, SCT, Boschung Mecatronic, Vaisala, Bruel & Kjaer, Terma, T.E.S.L.A., Hera International GmbH, банки: Kommerz Bank, Baierische Landes Bank, Deutsche Bank AG, Kreditanschtalt fuer Wiederaufbau, Berliner Bank AG, Landesbank Berliner Girocentrale, SKB Banka D.D. та інші зарубіжні партнери. Вони надійно допомогли нам у реалізації планів реконструкції аеропорту, мали мужність і терпіння разом з нами долати численні обєктивні і субєктивні труднощі українського ринку.

Але в першу чергу мені хотілося б подякувати нашим співвітчизникам. Саме їхнім, без перебільшення, героїчним трудом і вдалося звершити реконструкцію. Хочу нагадати, що 70 відсотків будівельних робіт у нас виконали саме наші співвітчизники, всі будівельні матеріали, використані на реконструкції «Борисполя» - українського виробництва. Мені, насамперед, хотілося б відзначити тут Украеропроект, Аеробуд, БУ-813, Авіаспецмонтаж, БМУ-53, "Бруклін-Київ", "Каскад" та інші трудові колективи.

- Ще один цікавий аспект: реконструкція ДПА «Бориспіль» стала своєрідним полігоном, на якому випробувалися можливості українських компаній успішно працювати за міжнародними стандартами. Деяким співвітчизникам вони відкрили шлях до подальших самостійних успіхів. Скажімо, в ході реконструкції Вашого аеропорту всерйоз заявила про себе компанія «ОСТРА-КИЇВ», що зуміла першою серед вітчизняних страхових структур виграти престижний міжнародний тендер на право забезпечення страхових послуг у Вашому проекті, перемігши, зокрема, цілий ряд відомих західних компаній. Нині «ОСТРА-КИЇВ» - визнаний лідер вітчизняного страхового ринку, високий її авторитет і на міжнародному ринку. А ось у 1993-му вона по суті лише розпочинала своє сходження до професійних вершин. І не випадково в рекламно-інформаційних матеріалах цієї компанії, як і Української фінансової групи, до холдингу якої входила «ОСТРА-КИЇВ», реконструкція аеропорту «Бориспіль» розглядається донині і як солідний проект, і як своєрідний трамплін до успіху. Цікаво, а як оцінюєте такі аспекти Ви, адже йдеться про, так би мовити, «неавіаційні» сторінки реконструкції? Поділяєте Ваших партнерів на «головних дійових осіб» і «другорядні персонажі», чи ні?

-У таких проектах, як реконструкція аеропорту, дрібниць, просто не може бути; всі без винятку споруди і устаткування, всі технологічні процеси мають функціонувати чітко, надійно, без збоїв, адже від цього залежить безпека людей і техніки. Так само ми оцінюємо й працю тих, хто брав участь у реконструкції аеропорту.

Ну як, скажімо, віднести до другорядних згадану Вами щойно функцію, яку забезпечувала компанія «ОСТРА-КИЇВ»? Адже по рівню страхування проекту в солідній міжнародній діловій практиці судять про його рівень загалом, про надійність залучених партнерів. А в свою чергу від цього значною мірою залежить, наскільки реально спрямовуватимуться сюди інвестиції... У такому ж ризикованому для бізнесу регіоні, як Україна, охопленій на початку 90-х ще й гострою економічною кризою, вимоги до цього чинника ще більше зростали. Не випадково Європейський банк реконструкції і розвитку, який надавав нам кредит уперше в практиці його взаємин із молодою українською державою, визначав особливо високий рівень вимог щодо стандартів страхування. Не забуватимемо й того, що від успіху стартового етапу реконструкції аеропорту щонайбезпосередніше залежала доля і наступних її етапів...

Отож у нашому колективі ніхто ніколи не вдавався і не вдаватиметься до якоїсь вибірковості при оцінці чийогось вкладу в загальний успіх. Ми висловлювали і висловлюємо свою глибоку, щиру вдячність усім і кожному, хто доклав своїх зусиль до спорудження унікального аеродромного комплексу - від проектувальників до тих, хто виконував безпосередньо будівельні роботи. Завдяки кожному з цих людей, їх знанням, умінню, самовідданості в нелегких, а нерідко - й у драматичних, критичних ситуаціях, ми нині маємо спільний значний успіх, спільну Перемогу з великої літери. І це наше спільне завоювання.

-Як виглядить нині ця Перемога? Що являє собою аеропорт «Бориспіль» сьогодні ?

- Насамперед - це головні повітряні ворота України, Торік нами перевезено майже 1,5 мільйона пасажирів, понад 5,5 тисяч тонн вантажів. Згідно з укладеними угодами "Бориспіль" обслуговує 63 вітчизняні та зарубіжні авіакомпанії, з них 18- іноземних, 16 - з країн-учасниць СНД, 29 - з України. Ми стали повноправним членом Асоціації аеропортів Європи (АСІ).

Втім, однозначно охарактеризувати діяльність аеропорту складно, адже це багатопрофільне підприємство, що об’єднує понад 30 різноманітних служб; тут надається більш як півсотні різновидів послуг і кількість їх невпинно зростає. Приміром, у "Борисполі" ось уже шостий рік поспіль діє навчальний центр з авіаційної безпеки, у 1998 році інавгурований як Європейський субрегіональний навчальний центр ICAO. До речі, відкривав його безпосередньо президент цієї авторитетної міжнародної організації. Значна частина наших послуг - має, так би мовити, «неавіаційний» зміст. Адже для аеропорту найголовніше - забезпечити максимум зручностей пасажирам, а отже й маємо подбати про найрізноманітніші суто людські потреби, вподобання, смаки.

Тому однією з найприкметніших рис «Борисполя» й донині є те, що він продовжує, насамперед, динамічно розвиватися, модернізуватися. Скажімо та ж таки суперсучасна злітно-посадкова смуга №1, надавши можливості приймати в Києві вже будь-які повітряні лайнери з усіх кінців світу, водночас підкреслила й невідповідність новим реаліям деяких інших структур аеропорту. Принаймні, чітко видно, що наявного пасажирського терміналу вже замало для значного потоку гостей, які прибувають до України повітряним шялхом - слід будувати новий. І ми, як і раніше, «не чекаємо з неба погоди». Понад 60 відсотків своїх прибутків вкладаємо в подальший розвиток аеропорту. Цілком конкретно беремося за проект будівництва нового аеровокзального комплексу. Наприкінці нинішнього року маємо завершити впровадження системи якості згідно з міжнародним стандартом ISO 9001. У серпні розпочнуться роботи по розширенню зон прильоту та вильоту для пасажирів терміналу «В»...

Словом, роботи - непочатий край і своє майбутнє ми нерозривно ув'язуємо, знову ж таки, з наступними етапами реконструкції аеропорту. Планка прогресу в авіації підіймається невпинно, а ми хотіли б, щоб головна повітряна гавань України завжди була на рівні найвищих досягнень часу.