Вас задовольняють інформаційні матеріали на нашому сайті?
Так Ні

 Розсилки:
Новини
Прес-релізи


ЛУК’ЯНЕНКО Левко Григорович,
видатний політичний

і громадський діяч України

У 1958 р. створив підпільну націоналістичну організацію -Український робітничо-селянський союз, за що в 1961 р. заарештований і засуджений. Після відбуття покарання оселився в Чернігові. Став одним із засновників правозахисної організації – Української Гельсинської Спілки (УГС).
У грудні 1977 р. знову заарештований і в червні 1978 р. засуджений на 10 років тюремного ув’язнення
і 5 років заслання.
У січні 1989 р.
повернувся до України і приступив до керівництва УГС, головою якої був обраний у березні 1988 р.
Активний організатор боротьби за проголошення Незалежності України і побудови суверенної української
держави.
У 1990-1992 р.р. – Надзвичайний і Повноважний Посол України у Канаді. Депутат Верховної Ради України першого, другого та четвертого скликань.

Почесний голова Української республіканської партії.



Зі спогадів


Українську фінансову групу я відкрив для себе доволі несподівано. Прийшовши на одне з засідань Верховної Ради напередодні нового, 1996 року, я побачив на своєму робочому місці, як і на столиках інших народних депутатів, гарно виданий настінний календар, що відкривався репродукцією чудового українського живописця Петра АНДРУСІВА. Тоді така поліграфічна продукція була ще не настільки масовою, як нині. Що ж до репродукції, котра одразу впала мені в око, то слід нагадати читачам, що АНДРУСІВ - українець, котрий емігрував до Америки, писав там чудові картини на історичні теми, насамперед - про події часів Київської Русі, одначе у себе на історичній Батьківщині був відомий лише доволі вузькому колу мистецтвознавців та шанувальників національно-патріотичної культури. Причина замовчування зрозуміла - за тоталітарного режиму митця звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі», а отже й дбали про те, аби «захистити трудящих» від «згубного» впливу цих творів. Пізніше я довідався: у згаданому календарі, по суті, вперше офіційно і достатньо масово АНДРУСІВ представлявся на своїй рідній Батьківщині, котру так палко любив усе своє життя і яку так поетично й високохудожньо увічнив у власній творчості.

Я взяв до рук видання, прочитав назву: «Український історичний календар. 1996 рік», перегорнув сторінку... І душа знову сповнилася теплом. На першому розвороті урочисто, золотом сяяв тризуб, за утвердження котрого в якості малого державного герба порівняно недавно точилася напружена боротьба у Верховній Раді. Під тризубом - карта світу, на якій позначалися держави, що на той час першими визнали незалежність України, наводився їх перелік. Ну а далі йшло звернення до читача, і сам календар, у якому події української історії подавалися в новому, як на той час, ключі - з широкою палітрою подій національно-визвольних змагань, із культурними, духовними, релігійними та іншими ретроспективами, починаючи з трипільської культури, зі скіфів, сарматів, антів, із правдивими, невикривленими оцінками подій Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого Литовського князівства, Козацької держави, Гетьманщини, Української народної республіки... Окремо вирізнялися події вже новітньої історії незалежної України, навіть ті, що відбулися зовсім недавно.

Хочу, аби читачі вірно зрозуміли мою тодішню радість: переді мною була унікальна історична праця, виконана і видана вже безпосередньо в нашій незалежній державі, що в істинному світлі репрезентувала історію України. Після десятиліть спотворення історії в тоталітарній державі це сприймалося як прорив до омріяного нормального життя. Причому значна частина інформації у згаданому виданні подавалася не лише українською мовою, а й англійською. Пізніше я довідався, що це видання в УФГ планувалося як своєрідна візитівка нашої держави у ході святкування 5-ої річниці Незалежності України. І цей історичний посібник блискуче виконав намічену роль серед політиків, дипломатів, підприємців, діячів культури і мистецтва, людей доброї волі, котрі виявляли інтерес до нашої молодої держави. Календар поширювався через Міністерство закордонних справ України, інші канали як за рубежем, так і в нашій країні під час прийомів різноманітних зарубіжних делегацій у нас на Батьківщині і в ході поїздок наших співвітчизників за кордон. Чи треба казати, наскільки важливою на той час була потреба утвердження позитивного іміджу молодої держави у цивілізованому світі, розкриття глибинної сутності нашого народу, духовних та історичних витоків нашої незалежності!

Із подальших матеріалів видання я довідався, що цей проект реалізовано коштом акціонерного товариства «Українська фінансова група». Причому деякі слова зі звернення до читачів тодішнього президента УФГ В.БАБИЧА з нагоди 5-ої річниці Незалежності України, не втратили актуальності й нині. Хочу зацитувати деякі з них. Зокрема, розмірковуючи про майбутнє країни, Валерій Георгійович підкреслював: на обкладинці видання, спонсованого УФГ, не випадково вміщено репродукцію картини художника Петра АНДРУСІВА із зображенням з’їзду князів Київської Русі у Любечі. «На цьому зібранні було зроблено спробу зміцнити державу, покінчити з розбратом у суспільстві, постаратися жити надалі за законами добра і правди, за Словом Божим. Тоді ця спроба, на жаль, завершилася невдачею - після миролюбної зустрічі чвари відновилися, Україна-Русь потрапила в іноземну неволю. І в усі віки до наших днів постійно підтверджувалася закономірність: якщо наші співвітчизники жили без Бога в серці, без любові і доброчинства - у справах і почуваннях, держава гинула, а на народ звалювалися тяжкі страждання. Гадаю, нині це застереження звучить особливо актуально, а розп’яття Христа, підняте в Любечі майже 700 літ тому як поклик до злагоди, миру, добрих справ, звертається до розуму й серця кожного нашого сучасника...»

Пригадую, під враженням від цього видання, я розшукав у приміщенні парламенту БАБИЧА, потиснув йому руку і від душі подякував за чудовий проект. Валерій розповів тоді й про чимало інших починань, які очолювана ним компанія приурочувала ювілею вітчизняної незалежності.

Після того епізоду, який уже в особливому світлі розкрив для мене Українську фінансову групу, мені захотілося співпрацювати з цим колективом значно ширше. Під враженням від баченого й чутого я зібрав удома всі кошти, які були в мене на той час, і придбав на них акції УФГ, аби таким чином долучитися до ділових та спонсорських починань компанії, що викликали в мене щиру повагу. Правда, акціонером мені судилося бути дуже не довго, оскільки і особисті матеріальні умови, і нагальні партійні, громадські проекти доволі швидко змусили обернути цінні папери УФГ знову в готівку і спрямувати її на повсякденні потреби. Але все ж відтоді починання Української фінансової групи я зустрічаю з особливими, добрими відчуттями.

З тих пір минуло ще п’ять літ. На черзі - нова річниця України. І я переконаний, що УФГ неодмінно готує до цього ювілею чергові проекти. Мені довелося чути й читати про багато різних справ патріотичної спрямованості, організованих цією компанією, але той «Український історичний календар» 1996 року лишився в пам’яті найміцніше.

Отож і те, що УФГ - ровесник незалежності України, я сприймаю вже крізь призму моїх спогадів про цих людей, котрі так щиро, послідовно, подвижницьки служать справі розвитку вітчизняної культури, відродження духовності, утвердження християнської моралі.

Тому й нині, напередодні 10-ліття компанії, я хотів би від щирого серця привітати ювілярів. Бо ж знаю, що для них доля України, її суверенітет, її честь - поняття високі й святі. Хочу від усього серця побажати всім, хто був і лишається причетним до добрих починань Української фінансової групи, щасливого майбутнього. І хай кожен наступний рік надихає Вас на нові звершення в ім’я нашої улюбленої України, рідного народу!




Фінансовий дисплей
 Київ 
 Лондон 
 Нью-Йорк 
 Токіо 

Про компанiю | Прес-релiзи | Реклама | Карта сайту | Контакти
АТ "Українська фiнансова група" © 2003
Розробка сайту Cintech - Ukraine