Вас задовольняють інформаційні матеріали на нашому сайті?
Так Ні

 Розсилки:
Новини
Прес-релізи


БОРИСОВСЬКИЙ Володимир Захарович,
український державний і політичний діяч,
перший голова
Спостережної ради
РАТ “Українська біржа”


1981-1987 р.р. – Міністр монтажних і спеціальних будівельних робіт України.
1987-1991 р.р. – заступник
Голови Ради Міністрів України.
1991-1992 р.р. – Міністр із питань інвестиційної політики та будівельного комплексу, Міністр інвестицій і будівництва України.

Заслужений будівельник України.
Лауреат Державних премій України і СРСР.
Депутат Верховної Ради України 10 та 11 скликань.
Народний депутат СРСР (1989-1991 р.р.).

Президент Союзу будівельників України.


Зі спогадів

Стихія ринку - багатогранна за своєю природою. І в тих, хто освоює її, у найбільш досвідчених бізнесових колективів, із роками виробляються риси, які визначають найголовніше в стилі їхньої діяльності, життєвій і діловій філософії, відображаючи контури бізнесу, притаманні лише їм. І тоді ми бачимо цікаве розмаїття неповторних характерів, доль, досягнень...

Українська фінансова група - один із найвідоміших вітчизняних підприємницьких колективів - також напрацювала власні фірмові риси, які колоритно характеризують її 10-літню діяльність на внутрішньому і міжнародному ринках. Серед них є одна, що, на мій погляд, особливо вирізняє УФГ з-посеред інших ділових структур. На перший погляд, вона якоюсь мірою навіть суперечить самій природі бізнесу, де головне - дбання про власний прибуток, власну вигоду. До того ж відступи від принципів такого прагматизму доволі жорстко караються самою практикою ринку. Та в тому то й унікальність досвіду Української фінансової групи, що їй вдалося об’єднати у своїх успіхах, видається, непоєднуване.

Суть цієї особливої риси я б висловив так: УФГ в багатьох випадках діяла і діє як державницька компанія. І можна наводити конкретні приклади того, як цей колектив свідомо на перше місце ставив важливі суспільні інтереси, потреби держави. Більше того – навіть у самому факті народження Української фінансової групи значною мірою присутня ця особливість: адже УФГ створювалася значною мірою під реалізацію важливої державної потреби у національній економіці. Причому йшлося про функцію, котра мала відігравати унікальну роль у стратегії розвитку України на початку 90-х років.

Оскільки мені довелося бути учасником тих подій, я й хотів би поділитися деякими спогадами і спостереженнями щодо них.

Давайте згадаємо ті переміни, котрі буквально ввірвалися в життя нашої республіки наприкінці ХХ століття. Слово “реформи” стало тоді одним із найпоширеніших. І Україна постала перш за все перед реальною необхідністю глибинних, принципових перемін у економіці.

Зокрема, назріла потреба у створенні механізму, який би на ринковій основі забезпечував народногосподарський комплекс ресурсами. Тобто належало створити альтернативу потужній державній централізованій системі розподілу матеріальних ресурсів, яка становила базу попередньої, соціалістичної моделі економіки. Від ефективності дій такого розподільчого механізму залежала доля подальшого розвитку і окремих галузей народного господарства, і успіху реформ у національній економіці в цілому.

Альтернативою централізованій системі забезпечення ресурсами бачилася тоді насамперед система біржової торгівлі. Причому в даному випадку йшлося не лише про впровадження якоїсь окремої новинки, а про радикальний злам самої системи організації роботи, що давно склалася, буденної психології величезної кількості державних і господарських працівників. Адже і керівники, і рядові фахівці тієї пори формувалися роками і десятиліттями у атмосфері планової економічної системи господарювання. І звикли, зокрема, до того, що навіть дрібні рішення слід було неодмінно ув’язувати з контекстом загальних планових показників, неодмінно погоджувати і узгоджувати все до дрібниць на різних рівнях керівної «вертикалі». Тому самостійні, під власну відповідальність, рішення, а надто - діяльність на власний страх і ризик, зумовлені стихією ринку, сприймалися як щось чужорідне, як неймовірно і невиправдано ризиковане заняття.

Я розумію, що зараз переді мною не стоїть завдання хвалити чи критикувати ту або іншу модель економіки. Але все ж зауважу, що життя переконливо довело: у кожній з названих систем – і капіталістичній, і соціалістичній - є свої і сильні, й слабкі сторони. І від того, як їх використати - саме й залежить успіх. У даному випадку привертає до себе увагу приклад Китаю, котрий у своєму народному господарстві постарався реалізувати переваги як капіталістичного, так і соціалістичного типів економік, набувши винятково високих темпів розвитку. Втім, і в США, Японії, в інших розвинених західних економіках, у діяльності багатьох транснаціональних корпорацій також відіграє значну роль планування важливих економічних процесів та інші елементи, на перший погляд, суто соціалістичних методів господарювання.

Україна на початку 90-х також шукала краще для себе в світовому економічному досвіді. Причому уряду належало забезпечити поступовий перехід від планової економіки, притаманної соціалістичному суспільству, до ринкової. І в цьому контексті створення системи вже суто ринкового, нецентралізованого матеріального забезпечення різних сфер народногосподарського комплексу набувало характеру принципово важливої необхідності. А до високої виконавської дисципліни в тодішній системі державного управління звикли всі.

От тільки - хто ризикне зважитися на подібний експеримент? Адже труднощів тут було неміряно... Мало того, що у наших вітчизняних фахівців бракувало безпосереднніх знань і практики біржової діяльності, та ще й у багатьох колег при згадці про дане починання ставлення було не з кращих. Скажімо, працівники тієї ж таки системи Держпостачу аж ніяк не збиралися без бою поступатися «чужорідному» конкуренту. Не менші труднощі створювала і інерція мислення та дій, притаманна управлінському апарату. Адже, не секрет, що і керівники галузей, підприємств, об’єднань, і фахівці на всіх рівнях звикли працювати у давно усталеному режимі. До того ж, чесно кажучи, на початку 90-х, багато хто ще просто й загалом не вірив у ринкові реформи. Вважалося, що з часом усе знову стане “на круги своя”. Ну а те, що через кілька місяців надмогутня «супердержава» Радянський Союз розколеться буквально на очах на півтора десятки незалежніх держав, ніхто не міг навіть уявити...

Тому людина, котра зважувалася на настільки складне, ризиковане починання, мала всерйоз зважити всі «за» і «проти».

Цією людиною й став Валерій БАБИЧ.

На той час я працював заступником Голови Ради Міністрів України і знав безпосредньо багатьох співробітників у цій установі. І, звісно ж, не міг не контактувати по роботі з помічником свого колеги – іншого заступника керівника уряду. Тим паче, що доти БАБИЧ кілька років працював ще й помічником заступника Голови Держплану України. Прикметним було й те, що Валерій був на той час одним із наймолодших працівників Радміну. А потім, у період, коли розпочалися ринкові перетворення в економіці, - з власної ініціативи пішов у бізнес, створивши приватне підприємство.

Заступник Голови Ради міністрів України В.Г.УРЧУКІН, що був тоді одним із найактивніших ініціаторів запровадження ринкових відносин у економіці країни, запропонував створити товарно-сировинну біржу, про значення якої я вже згадував. І коли постало питання про те, хто може очолити настільки новаторське починання, згадали й про БАБИЧА. Із самого початку ця кандидатура розглядалася як одна з найприйнятніших. Хоча були й такі, що сумнівалися: а чи впорається з настільки складним проектом молодий керівник?

Але БАБИЧ розвіяв усі сумніви, впевнено витримав конкурс на заміщення цієї вакансії і незабаром був обраний Головою Правління РАТ “Українська біржа”.

Слід сказати, що до роботи по створенню біржі було залучено чимало досвідчених керівників, які ефективно контролювали діяльність створюваної структури і водночас забезпечували їй можливості виконувати вже згадані мною важливі функції, необхідні для реформування народногосподарського комплексу України. Так, до Спостережної Ради РАТ “Українська біржа” ввійшло чимало керівників республіканських міністерств і відомств, зокрема, міністри: будівельних матеріалів – А.М.ЗОЛОТАРЬОВ, будівництва - В.Н.ПЛІТІН, Мінмонтажспецбуду - О.Р.ШТУНДЕЛЬ, легкої промисловості - Г.Г.МИКИТЕНКО; разом із ними - голова правління Укрпромбудбанку В.П.МАТВІЄНКО, заступник міністра економіки Л.Я.КОРНІЄНКО, генеральний директор ДВО «Укрнафтохімпереробка» М.Л.НОЦЕК, заступник голови правління асоціації «Україна» В.Л.АВГУСТИМОВ та інші. Головою цього колективного органу обрали мене.

Колектив біржі розпочав працювати дуже активно. Слід відзначити, що рік, упродовж якого БАБИЧ перед даною посадою набував практичного досвіду безпосередньо в ринковому середовищі, дався взнаки. У країні відбулися важливі зрушення в реформуванні економіки. Потреби в біржовій торгівлі стали практичною потребою багатьох промисловців і підприємців. І БАБИЧ та його колеги енергійно і значною мірою зі знанням справи працювали над вирішенням актуальних завдань.

Значна увага приділялася реалізації основоположного принципу біржової торгівлі – максимальній “прозорості”, відкритості, гласності. Біржа, практично, постала як ефективна альтернатива сфері різноманітних квот і ліцензій при розподілі матеріальних ресурсів у колишній постачальницькій системі - тій само, що сприяла не лише корумпуванню чиновництва, а й підвищенню цін на товари, утворенню штучних тромбів у схемах забезпечення товаровиробників необхідним для їхньої діяльності. А ось класичний ринковий механізм попиту і пропозицій ділом доводив здатність швидко й ефективно знаходити потреби виробників і належно їх забезпечувати.

До того ж біржі, як особливі структури ведення бізнесу, по самій природі своїй зацікавлені в різнобічному, широкому аналізі і поширенні ділової інформації. Вони неминуче перетворюються у інформаційно-консалтингові центри, що стимулюють діяльність також і в суміжних сферах економіки. А для України, котра лише випробувала невідомі для неї шляхи в ринок, подвійно важливо було діяти “зряче”, прораховуючи кожен крок, аби не наробити серйозних помилок.

Я не буду аналізувати тодішні аргументи БАБИЧА і його колег у РАТ “Українська біржа”, оскільки вони багаторазово висвітлювалися в пресі. Та, власне, й сама практика біржової діяльності багатьом нашим співітчизникам уже відкрила очі на її особливості. Хочу лише нагадати, що згаданий проект започатковувався винятково масштабно. У комплексі структур РАТ «Українська біржа» передбачалася не лише сама товарно-сировинна біржа, а й комерційний акціонерний банк, навчально-дослідний центр, торговий дім, фрахтово-страхова компанія, консалтингова фірма. І час показав, що на такі пропозиції на вітчизняному ринку мали необхідний попит. Приміром, на біржі акредитували свою діяльність 288 компаній, фірм, підприємств. Обсяг уже перших торгових операцій тут у 1991 році перевищив 400 мільйонів карбованців, а в 1992-ому - 1,5 мільярда.

Та надалі форми роботи, що планувалися для “вузькоспеціалізованого”, суто біржового проекту трансформувалися в проект уже значно ширшої спрямованості – в інвестиційну компанію “Українська фінансова група”. А набуті досвід, кадровий потенціал, фінансові та матеріальні ресурси дали можливість колективу успішно реалізувати й нові завдання.

І знову ж таки, зверніть увагу: і в цьому випадку пріоритет належав знову ж таки потребам держави. Економіці України як повітря потрібні були інвестиції для успішного розвитку багатьох ринкових починань, подолання кризових явищ, із якими вона зіткнулася. І УФГ енергійно включилася у пошук цих необхідних коштів на міжнародному і внутрішньому ринках.

Тому в дні, коли Українська фінансова група відзначає перший у своїй біографії 10-літній ювілей, хочу від усього серця привітати «іменинників» - і тих, хто працює нині в УФГ, і тих, хто вклав свої сили, час, знання, досвід на різних етапах розвитку компанії; і тих, кому відстоювати авторитет Української фінансової групи у ХХІ столітті. Щире спасибі Вам за сумлінну працю! Хай яскраві задуми, чиста моральна атмосфера, любов до своєї країни, якими розпочинався цей проект, знаходять і надалі успішне продовження!




Фінансовий дисплей
 Київ 
 Лондон 
 Нью-Йорк 
 Токіо 

Про компанiю | Прес-релiзи | Реклама | Карта сайту | Контакти
АТ "Українська фiнансова група" © 2003
Розробка сайту Cintech - Ukraine